Arrival

Я в ШТАТАХ))))
пройшло вже трішки часу, не було можливості заходити в інтернет(
крім всього іншого, я не взяв з собою навіть ноутбука, хотів купити ноут зразу тут бо мій власний вже трішки надокучив мені. В добі 24 години часу, а другу роботу я покищо не знайшов і тому є ще багато можливостей написати сюди пару постів. ок не буду забігати наперед, все виглядало ось так....
В 17.05 наш поїзд вирушив від перону Львівського залізничного вокзалу, ми без проблем добралися до столиці в 3 годині ночі, на вокзалі вночі малолюдно, сумно і страшно))) особливо коли в тебе дофіга баксів по кишенях а таксісти всі якісь уголовніки відсидівші на вигляд_)))))
доречі на рахунок таксістів.
з входу на вокзал таксіст першим ділом запитавшись чи ми перший раз до борисполя їдемо заломив ціну в 250 гривень бо туди типу їхати годину, сказав що це дешево давайте валізи, поїхали. отримавши відмову ціна була спочатку знижена до 200 потім до 170 потім казав що дешевше 150 нас вобше ніхто не відвезе туди. 
Я відійшов на 20 метрів в сторону і сказавши що ми бідні студенти домовився з іншим таксістом за 120. в бориспіль ще їздять маршрутки вночі але ціна на них десь врайоні 45 гривень, ми вирішили що комфортніше буде скинутися по 60 грн і погрузили валізи в багажник.
Зробив декілька фотографій на прощання))

Термінал "B" з якого ми відлітали.


Термінал А для польотів всередині Країни.


І чому Макдональдс не здогадався побажати щасливої дороги))))
Напевне не побачу надписів більше на Українській мові)

Зараз ввели нові правила і можна мати з собою не більше однієї валізи яка має важити не більше 23 кілограм, мушу сказати що їхав я взагалі пустий, і мені поталанило, моя валіза заважила 22 кілограми. інакше прийшлось би доплачувати 50$ на рівному місті(((

Перший наш літак компанії Lufthansa це переліт з Києва в Мьюнхен - Німеччина.
Політ зайняв приблизно дві години, моїм сусідом був Американець Українського походження, чи бабця чи прабабця його десь з під Івано-Франківська була. Зразу в літаку я трішки пригадав Англійську мову, Української він не знав взагалі, тому принаймні дві години ми обговорювали всіх загарбників неньки починаючи від печинігів))))))))))))
Вважаю це хорошим збігом обставин бо цей Чоловік дав мені візитку, пообіцяв показати якісь цікаві місця  в НьюЙорку якщо ми будемо там.
прибувши в Мьюнхен я вже без проблем орієнтувався серед всіх англомовних стрілок і вказівників, ми пройшли другий раз перевірку наших особистих речей і дві години чекали на інший літак - Мьюнхен Німеччина -- Шарлот США.
Красивих дівчат у всьому летовищі замічено не було.

Тільки взлетівши, Любязні але не симпатичні Німецькі стюардеси запропонували вибрали напої, без вагань було приблизно оцінено ціну кожного напою і я вибрав нето Whiskey Red Label нето Black Lаbеl - Joni Walker  з спрайтом. Стюардеса попросила показати паспорт, добре що мені вже є 21 рік)) Мушу сказати що наш коньяк Коктебель 5 зірочок в сто разів кращий. це без варіантів.
Потім подавали їдло, до їдла було вибране прекрасне німецьке пиво, смак просто супер, я насолоджувався ним і просив добавки, жаль що баночка тільки 0.33 мл
потім я ще взяв якийсь кремоподібний алкогольний напій, я забув назву, Beileys о точно!
штука класна, жалко наливають мало, Стюардеса вже поглядувала скоса на мене як на якогось нелюда)))))
В кожного пасажира - навушники і монітор в якому за допомогою Тачскріну можна вибирати до перегляду будь який фільм на англійській мові. політ довгий - приблизно 9 чи навіть більше годин, тому я встиг подивитися два фільми і ще поспати
Взагалі політ з Люфтхансою дуже комфортний і зручний в першу чергу томущо Стюардесам вдавалося підтримувати мене постійно під градусом все новими і новими напоями)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

але він закінчився, при посадці ніхто не хлопав в долоні і не дякував пілотам, напевне томущо літак не попадав в зони турбулентності і всякі такі інші речі. а може це через хороше летовище в Щарлотті. бо наприклад коли я летів з Києва у Львів то іноземці чуть не молилися коли ми приземлялися на нашому крутому Скнилівському =))))))))))))))))))))

В Шарлоті ми вистояли чергу офіцера що відповідає за безпеку кордонів Штатів від всяких емігрантів і інших терористів, в нас він таких не запідозрив тому без проблем пропустив. пройшовши третій раз перевірку особистих речей чорний офіцер рився в моїй сумці 15 хвилин і ВНЕЗАПНО там побачив тюбик зубної пасти який на ВИГЛЯД мав більше 100 мілілітрів. пасту забрав, а на літак ми запізнилися томущо півтори години оказалося замало для стояння в тих всіх чергах. навіть не те щоб літак вже полетів, ні я ще зфотографував його на прощання. просто посадку вже закінчили, більше нікого не пускають навіть якщо до нього ще можна без проблем зайти... лажа.((
Я був безмежно щасливий що можу хочаб на примітивному рівні але хочаб спілкуватися з англомовними людьми тому все пояснивши в Customer Service  нас пообіцяли посадити на наступний літак у випадку якщо там будуть місця тобто на нього також хтось запізниться))))

Продовження буде потім))))